Київ Онлайн новини Києва, події у Києві
Олександр Миколайович Вертинський – український та радянський кіноактор, поет, композитор, співак. Відомий дія культури у першій половині XX століття. Батько актрис Анастасії та Маріани Вертинських.
Дитинство
Народився Олександр Миколайович Вертинський в сім’ї дрібного чиновника. Микола Петрович, його батько походження мав із сім’ї залізничного службовця, працював приватним повіреним і трохи займався журналістикою. Євгенія Степанівна Сколацька, мати майбутнього співака, не була в офіційному шлюбі з батьком Вертинського. Чоловік усиновив своїх дітей, народжених в цивільному шлюбі.
Олександр у ранньому віці втратив батьків. Коли молодшому Олександру було три роки, померла мати. Минуло два роки й від швидкоплинних сухот помер і батько. Сестру та брата взяли на виховання сестри матері до різних сімей. Спілкуванню усіляко перешкоджали.
Пісні і вірші
Олександр Вертинський виступав переважно у театрі мініатюр Марії Олександрівни Арцибушевої. Також у нього був власний номер «Пісеньками П’єро». Артист регулярно виконував й свої вірші, які написав на музику, частіше за весь власний твір: «Маленький креольчик», (присвячені Вірі Холодній), «Хвилиночка», «Панахида кришталева», «Я сьогодні сміюся над собою», «Пес Дуглас», «Безноженка», «Ліловий негр», «Ваші пальці пахнуть ладаном», «Сіроока», «За кулісами», «Про шість дзеркал», Jamais, «Дим без вогню», «Бал Господній», «Я маленька балерина» (у співавторстві з Н. Грушко), «Кокаїнетка» (слова В. Агатова).
Олександр Миколайович зі своїми піснями виступав також у Петровському театрі, у кабаре «Жарптиця», у театрах мініатюр. Критика відгукнулася швидко на його шалений успіх.
Особливий стиль Олександра Миколайовича приваблював публіку. Його сценічна маска виявилася саме такою особливістю. Він виступав в гримі сумного П’єро з середини 1915 по кінець 1917 року.
Артист тривалий час перебував у різних країнах. Зокрема, йому довелося виступати у Франції, США, Китаї.
У еміграції створив чимало найкращих пісень. Зокрема, це «Олов’яне серце», «Жовтий ангел», «Пані Ірена», «Вінок», «Палестинське танго», «Пісенька про мою дружину», «В степу молдавському», «В синьому і далекому океані», «Марлен», «Ірині Строцці», «Мадам, вже падає листя», «Джиммі», «Балада про сиву пані», «Концерт Сарасате», «Іспано-Сюїза», «Божевільний шарманщик», «Танго Магнолія», «Дні біжать», «Piccolo Bambino», Femme raffinee, «Різдво». Книги та твори він теж любив цитувати.
Вертинського знали у середовищі емігрантів. Тексти його композицій були автобіографічними. Успіху виконавця сприяли його неймовірні артистичні дані та унікальна виконавська манера: з перших хвилин спілкування з глядачами він розумів, перед якими людьми йому належить виступати.
Пам’ять
Олександр Вертинський помер 21 травня 1957 в ленінградському готелі «Асторія». Йому було 68 років. Поховали артиста в Москві на Новодівочому цвинтарі.
На Андріївському узвозі у Києві у березні 2019 року йому відкрили пам’ятник.
«Укрпошта» того ж місяця ввела в обіг поштову марку «Олександр Вертинський. 1889—1957» номіналом 8,00 гривень (тираж 130 000). Василь Василенко розробив дизайн марки.
