Тарас Шевченко в Києві: де жив та працював український поет

Тарас Шевченко в Києві жив певний час. Певною мірою ритм великого міста міг позначитися на його творчості.

Молодий поет приїхав до Києва у 1843 році. Саме тут у нього з’явилися ідеї, які фактично були початками для створення Кирило-Мефодіївського товариства.

Т.Г. Шевченко в Києві бачив чимало нового для себе. Краса та велич давніх церков, храмів, а також скарби великої кількості бібліотек вплинули на митця. Не менше важливими були й активність політичного та суспільного життя, що мали значний вплив на нього, на його поетичні твори та ранні вірші.

Вперше його творча відпустка відбулася на початку століття. Шевченко в Києві побував у 20-х роках ХІХ століття. Згадки про це можна зустріти у ранніх творах, як “Катерина” та “Гайдамаки”.

У Києві поет жив не постійно, а перервами у період з 1843 року до весни 1847 року. Він багато малював, оскільки його метою було створення альбому “Мальовнича Україна”.

Тарас Шевченко в Києві брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства. Після розгрому структури українського поета заарештували. У нього були знайдені революційні твори, тому й відправили на заслання.

Будинок на Козиних болотах

Недалеко від Майдану Незалежності розташований літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка. Місцевість у часи поета була фактично непрохідною, тому отримала назву Козине болото.

З весни 1846 до 5 квітня 1847 року Шевченко проживав у хаті на Козиних болотах. Він орендував кімнату і майстерню у тодішніх власників Івана та Ольги Житницьких.

Саму у цьому будинку йому вдалося написати балади “Лілея” та “Русалка”.

Нині у музеї іноді проводять майстер-класи із виготовлення офортів. Звання академіка Шевченко отримав саме за створення офортів.

Шевченко у Лаврі

Тарас Григорович бував й на території Києво-Печерської лаври. Релігійна місцевість надихнула його на створення етюду “Церква всіх святих” у 1846 році. На місці, де працював Шевченко, встановлені стілець і стіл із художнім приладдям.

Збереглися й знамениті роботи художника, які були створені у Лаврі. Роботи написані олівцем – “Дальні печери Києво-Печерської лаври”, “Київ з-за Дніпра”, сепія “Церква Всіх святих у Києво-Печерській лаврі” та незавершений малюнок “Київ з боку Дніпра”.

Вважається, що були створені й художні твори. Йдеться про такі роботи як “Лаврська церква з дзвіницею”, “Старці”, “Портрет отамана старців”, “Печери Київської лаври”.

Шевченко та будинок на Пріорці

Повернення Шевченка до Києва відбулося у 1859 році. Він оселився далеко від центру – на Пріорці (в народі – Приварок). Роботі і дружбі він приділяв немало уваги.  Його часто можна було зустріти у компанії давнього друга Івана Сошенка. Разом вони ходили гуляти на схили Дніпра, Володимирську гірку.

Автентична хатина, де гостював Шевченко, до наших часів не збереглася. Хатину-музей, яка відтворює тодішній побут київської околиці другої половини ХІХ століття, створили у 1989 році. У приміщенні є експонати культурної спадщини, які передали нащадки мешканців Пріорки, що особисто бачили поета.

Росте й біля хати на Пріорці дуб, якому понад 400 років. Поет, як згадували його сучасники, любив сидіти під цим деревом. Серед нездійснених мрій Шевченка, як розповідали його сучасники, це бажання придбати хату у Києві.

Пам’ять про поета

Київ прощався з поетом 6-7 травня 1861 у церкві Різдва на Подолі. Після цього кияни й почали часто називати церкву “Шевченковою”.

Збереглися й пам’ятні місця Т.Г.Шевченка у Києві. Зокрема це будинок на вул. Вишгородській № 5 (жив тут у серпні 1859 в родині С.М.Лободи), будинок у провулку Т.Шевченка № 8-а (колишня вулиця Козиноболотська), головний корпус Київського університету, де Т.Г.Шевченко 1845-1847 працював у Археографічній комісії (вул. Володимирська № 60). На усіх спорудах встановлено меморіальні дошки поету.