Юрій Іллєнко – український сценарист, кінорежисер, актор, оператор, продюсер. Він був одним із засновників українського поетичного кіно. Став відомим завдяки роботі оператором у фільмі «Тіні забутих предків», який здобув світове визнання.
Як режисер Іллєнко дебютував з фільмом «Криниця для спраглих», що був заборонений владою СРСР, як і багато його наступних робіт. Найвідоміші стрічки — «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою» та «Легенда про княгиню Ольгу».
Біографія
Народився Юрій Іллєнко 9 травня 1936 року в Черкасах, у родині інженера. Він був народним артистом Української РСР (1987) та академіком академії мистецтв України (1996).
Закінчив операторський факультет ВДІКу (1960, майстерня А.В. Гальперіна). У 1960-1963 роках – оператор-постановник Ялтинської кіностудії. З 1964 року працював оператором та режисером Київської кіностудії імені О.П. Довженка.
Як оператор дебютував у фільмі «Прощавайте, голуби!» (1960).
Загальне визнання його операторської майстерності прийшло після стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
У 1965 році відбувся режисерський дебют – «Джерело для спраглих» (1965). Українським національним колоритом, видовищністю, мальовничістю, поетичною піднесеністю вирізняється один із найкращих фільмів режисера «Білий птах із чорною ознакою» (1971, головний приз Московського кінофестивалю).
Юрій Іллєнко вважається лідером школи українського поетичного кінематографа. Серед інших помітних робіт майстра: «Свято печеної картоплі», «Лісова пісня. Мавка» (приз Всесоюзного кінофестивалю), “Легенда про княгиню Ольгу”, »Лебедине озеро. Зона».
Іллєнко – автор лібрето балетів («Прометей», «Ольга»), роману-сценарію «Агасфер. Хроніка другого пришестя Христа» (1994), монографії “Парадигма кіно” (1999).
Автор документального фільму про Сергія Параджанова «Параджанов. Партитура Христа до-мажор» (1994, Диплом МКФ »Золотий витязь, Нові Сад, Югославія).
Завідував кафедрою кінорежисури в Київському державному інституті кінорежисури.
Значною акторською роботою Іллєнка стало виконання головної ролі Тимофія Суверенєва у фільмі «Вулиця Ньютона, будинок № 1» (1963, «Ленфільм»). Так само знявся в ролі Герасима у власному фільмі «Мріяти і жити» (1973).
Особисте життя
Першою дружиною режисера була акторка Лариса Кадочникова. Друга дружина – акторка Людмила Єфименко, у шлюбі народилися двоє синів: Пилип і Андрій.
Юрій Герасимович пішов із життя 15 червня 2010 року у себе на дачі в Прохорівці на Черкащині. Похований 18 червня.
Нагадаємо, у Києві відбулася виставка про видатного сценографа та художника Олександра Хвостенка-Хвостова.