Катастрофа на ЧАЕС: вибух 39 років тому та зусилля світу з підвищення ядерної безпеки

39 років тому сталася катастрофа на Чорнобильській АЕС. Катастрофа на ЧАЕС вплинула на увесь світ.

У ніч на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці ЧАЕС зафіксували потужний вибух, що спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу. У матеріалі Київ Онлайн подробиці трагедії.

Москва приховувала факт аварії та наслідки екологічної катастрофи – перше повідомлення з’явилося лише 28 квітня. Чорнобильській катастрофі надали сім балів із 7 можливих за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що зробило її найбільшою техногенною катастрофою за всю історію людства.

Внаслідок аварії було викинуто у 100 разів більше радіації, ніж від ефекту атомних бомб, скинутих на Хіросіму та Нагасакі у 1945 році. Це виявилося й причиною смерті від раку значної кількості людей по всьому світу, як заявляли потім дослідники.

26 квітня – Міжнародний день памʼяті Чорнобильської катастрофи

Найбільшу техногенну катастрофу в історії людства 39 років тому спричинив вибух на 4-му реакторі ЧАЕС. Міжнародні інстанції неодноразово наводили приблизні цифри наслідків, все ж точні дані так й не будуть відомими.

Цифри, які пояснюють масштаби події:

• понад 600 000 ліквідаторів боролися з наслідками аварії, ризикуючи життям;
• 8,5 млн людей зазнали опромінення;
• понад 2 000 населених пунктів виявилися забруднені радіацією;
• близько 4 000 осіб загинули від наслідків катастрофи.

Вибух на ЧАЕС та реакція світу

На міжнародному рівні Чорнобильська катастрофа призвела до прийняття низки конвенцій, а також до конкретних заходів на окремих атомних електростанціях. Це, безумовно, сприяло підвищенню ядерної безпеки – але недостатньо.

26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції на території України (тодішньої УРСР) сталася серйозна аварія, яка вперше отримала найвищий рівень, а саме 7, за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES). Вибух призвів до пожежі графіту з викидом радіоактивних речовин на велику висоту – до 10 000 метрів.

 

Понад 30 смертей безпосередньо пов’язані з ядерною катастрофою. Кількість смертей через довгострокові наслідки радіаційного опромінення сильно варіюється. Сотні тисяч людей були евакуйовані, втратили свої домівки та засоби до існування. Була створена зона відчуження радіусом 30 кілометрів, яка існує донині.

Катастрофа на ЧАЕС залишила глибокі шрами у свідомості населення. Багато людей з сусідніх країн відчували, що вони перебувають у небезпеці.

Однак лише події 1989 року та атомні електростанції в безпосередній близькості, які були сприйняті як загроза, призвели до активної антиядерної політики. Суспільний і партійно-політичний консенсус намагалися знайти.

У 1995 році був підписаний «Меморандум про взаєморозуміння щодо закриття Чорнобильської атомної електростанції» між країнами G7, Європейською комісією та Україною. Тодішній президент України Кучма пообіцяв закрити Чорнобильську АЕС до 2000 року, що і відбулося 15 грудня 2000 року. В обмін на це була обіцяна західна підтримка в енергетичному секторі та у сфері ядерної безпеки, зокрема для заходів з переведення саркофагу в Чорнобилі в екологічно безпечний стан.

Відразу після катастрофи реакторний блок №4 був заповнений тисячами тонн свинцю і піску, а зверху була зведена тимчасова конструкція (відома як саркофаг) зі сталі та бетону, щоб запобігти подальшому витоку радіоактивних матеріалів. Оскільки ця захисна оболонка була зведена поспіхом, дах опинився під загрозою обвалу через кілька років.

У червні 1997 року на засіданні «Великої сімки» було ухвалено План здійснення заходів на об’єкті «Укриття» (SIP). Для фінансування ПЗЗ при Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) було створено Чорнобильський фонд «Укриття» (ЧФУ). ЄБРР, Європейська комісія та 44 країни зробили фінансові внески. Найважливішими заходами були спочатку стабілізація існуючого саркофага, а потім створення нового безпечного конфайнмента (НБК), який був офіційно переданий Україні в липні 2019 року.

Наслідки катастрофи на ЧАЕС та зусилля з підвищення ядерної безпеки

На міжнародному рівні Чорнобильська катастрофа призвела до ухвалення низки конвенцій під егідою Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Це був перший випадок, коли в рамках міжнародного права було створено обов’язковий до виконання набір правил, хоча і без механізмів санкцій.

Того ж року було укладено Міжнародну конвенцію про оперативне оповіщення про ядерну аварію та про допомогу в разі ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації. Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу була прийнята у 1989 році, а Конвенція про ядерну безпеку – у 1998 році. У 2001 році набула чинності Конвенція про безпечне поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим паливом. Австрія є учасницею всіх цих конвенцій.

Чорнобильська катастрофа, а також інші події недавнього минулого, такі як катастрофа на Фукусімі, призвели до того, що було докладено значних зусиль для покращення ядерної безпеки, як у законодавчій базі, так і на самих атомних електростанціях – але, звичайно, недостатньо. Проте, найбезпечніша атомна електростанція – це та, яку не будують взагалі. До того часу, однак, залишається в силі наступне: серйозні аварії на атомних електростанціях не можуть бути виключені. Дні пам’яті повинні слугувати нагадуванням про це.

Нагадаємо, Україна шукає рішення для усунення збитків, завданих атакою БПЛА на ЧАЕС у лютому.