19 червня 1909 року народилася Марія Пшеп’юрська-Овчаренко, українська мовознавиця, дослідниця діалектів та історії мови.
Біографія
Марія Пшеп’юрська-Овчаренко народилася в селі Тарнавка (нині територія Польщі). Освіту здобула в Ягеллонському та Карловому університетах. Викладала у Львові, Чехословаччині, а після еміграції у 1949 році також працювала у вишах США. Зокрема, обіймала посаду професорки слов’янських мов у Східно-Іллінойському університеті.
Авторка монографій, присвячених надсянським говіркам, а також праць з історії української мови, культури мовлення та літературознавства. Співпрацювала з Інститутом мовознавства у Львові, була однією з укладачок українсько-польського словника. Також вона була представницею Наукового товариства імені Шевченка (від 1952 року) та Української вільної академії наук.
Працювала у Львівському відділі Інституту мовознавства з 1940, зокрема у словниковому секторі над українсько-польським словником. Проводила також Марія Пшеп’юрська-Овчаренко польові дослідження надсянських говірок, вивчення з діалектології, історії української літературної мови, культури української мови та літературознавства.
Праці
Протягом багатьох десятиліть мовознавиця зуміла представити чимало робіт.
Праці Марії Пшеп’юрської-Овчаренко:
- «Мова українців Надсяння» (1986);
- «На пограниччях надсянського говору» (1954);
- «Надсянський говір» (1938);
статті з історії української мови, культури мови, українського літературознавства: - «Чи новий етап русифікації?» (1980) та ін.
- «Духовна криза Павла Тичини» (1978);
- «Мова перекладу Нового Завіту Пилипа Морачевського» (1988);
- «Іван Зілинський (1879—1952)» (1962).
У творчому доробку є й праці з української діалектології (зокрема монографія «Надсянський говір»), історії української літературної мови («Наголос Франкової поезії») та літератури (про Сергія Єфремова, Тодося Осьмачку, Миколу Гоголя), шкільні підручники («Золоті ворота»).
Нагадаємо, 18 червня народився український письменник й поет Іван Нечитайло.